Закритокутова форма глаукоми
Що таке закритокутова глаукома?
Закритокутова форма глаукоми — це різновид захворювання, при якому внутрішньоочна рідина, що зазвичай відтікає через кутові структури передньої камери ока, стикається з якоюсь перешкодою. Через це підвищується внутрішньоочний тиск. Ця форма вважається однією з найнебезпечніших, оскільки призводить до швидкого пошкодження зорового нерва і може спричинити значне погіршення зору, а також повну його втрату за відсутності адекватного лікування.
Найбільш схильні до розвитку закритокутової глаукоми люди старше 40 років, особливо жінки та ті, кому вже були діагностовані різні анатомічні аномалії будови очей. Це захворювання також може виникати у людей з далекозорістю, часто зустрічається в азійських етнічній групі та у тих, у кого серед найближчих родичів були випадки глаукоми.
Причини виникнення закритокутової форми глаукоми
Існує багато факторів, які можуть призводити до підвищення внутрішньоочного тиску. До причин закритокутової глаукоми відносять:
- Анатомічні особливості ока. У деяких людей кут передньої камери очі вужчий, ніж в інших, що збільшує ризик закупорки відтоку внутрішньоочної рідини.
- Вікові зміни. З віком структури ока можуть змінюватися, внаслідок чого кут передньої камери стає ще вужчим, що збільшує ймовірність його блокування.
- Високий ступінь далекозорості. У пацієнтів з гіперметропією часто спостерігаються структурні зміни в очах, що сприяють звуженню кутів передньої камери та збільшує ризик глаукоми.
- Медикаменти. Деякі ліки (наприклад, антидепресанти або холіноблокатори) можуть викликати різке підвищення внутрішньоочного тиску, особливо у людей з вузькими кутами передньої камери.
- Спадковість. Для людей, у яких у сім’ї були випадки закритокутової глаукоми, характерний вищий ризик розвитку цього захворювання.
Деякі етнічні групи, зокрема азіати, мають природно вужчий кут передньої камери ока. Це анатомічна особливість значно підвищує ризик розвитку закритокутової глаукоми.
Симптоми захворювання
Симптоми закритокутової глаукоми можуть включати наступне:
- біль в оці — відчуття сильного дискомфорту та вираженого тиску в очному яблуці на ураженому боці;
- затуманення зору — воно стає нечітким, можуть виникати труднощі з фокусуванням;
- бачення райдужних кіл навколо джерел світла — особливо вони помітні вночі або при штучному освітленні;
- почервоніння кон’юнктиви — око може ставати помітно червоним через підвищений тиск;
- головний біль — часто супроводжує напади та може бути локалізований в області навколо ока або скроні;
- нудота і блювання — виникають при гострому нападі внаслідок сильного болю та дискомфорту.
Гострий напад закритокутової глаукоми характеризується різким підвищенням внутрішньоочного тиску та проявляється всіма вищеописаними симптомами у гострішій формі, вимагаючи негайного втручання лікарів, щоб усунути його.
Якщо у вас з’явилися ознаки закритокутової глаукоми, необхідно якнайшвидше звернутися до офтальмолога. Кожен епізод підвищення внутрішньоочного тиску провокує ушкодження структур очного яблука — зорового нерва, сітківки та інших. Чим раніше буде розпочато адекватне лікування, тим менше шкоди захворювання завдасть оку.
Класифікація закритокутової глаукоми
Існує кілька класифікацій глаукоми. згідно з причиною виникнення вона ділиться на два типи:
- Первинна. Виникає у людей з певними анатомічними особливостями, найчастіше без інших провокуючих факторів. Як правило, ця форма проявляється ще в дитячому віці, тому що відтік рідини порушений від народження.
- Вторинна. Розвивається на тлі інших захворювань або внаслідок застосування медикаментів. Її найчастіше діагностують у дорослих, вона супроводжується додатковими офтальмологічними порушеннями.
Закритокутова глаукома — це хронічний прогресуючий процес. Вона розвивається поступово, з періодичними епізодами підвищення тиску, що може ускладнити своєчасне виявлення. Гострі напади проявляються раптовим та різким підвищенням тиску, що потребує невідкладної медичної допомоги.
Також лікарі виділяють наступні стадії глаукоми:
- Початкова стадія. Внутрішньоочний тиск підвищений незначно або залишається нормальним. Пацієнти можуть не помічати явних симптомів, але іноді з’являється короткочасне затуманення зору та головний біль. При гоніоскопії видно зміни у куті передньої камери ока.
- Стадія розвитку. Періодичні напади підвищеного внутрішньоочного тиску призводять до появи виражених симптомів — болю в оці, почервоніння, затуманення зору, райдужних кіл перед очима. Тривале підвищення тиску може спричинити пошкодження зорового нерва.
- Стадія прогресування. Тиск значно вищий за норму та зберігається довше, що веде до більш серйозних змін у зоровому нерві і помітного погіршення зору. Симптоми є постійними, часто супроводжуються головним болем та нудотою.
- Термінальна стадія. На цій стадії спостерігається виражене ушкодження зорового нерва, що призводить до значної втрати зору. Поле бачення сильно обмежене, аж до тунельного чи повної сліпоти.
Тому так важливо виявити розвиток глаукоми ще на ранніх стадіях, коли лікування допоможе запобігти органічним ураженням.
Діагностика закритокутової глаукоми
Гостра закритокутова глаукома проявляється характерними симптомами, проте для встановлення діагнозу проводяться такі дослідження:
- тонометрія — вимірювання внутрішньоочного тиску;
- гоніоскопія — дослідження кута передньої камери ока, що дозволяє визначити ступінь його закриття;
- оптична когерентна томографія — допомагає оцінити стан зорового нерва;
- біомікроскопія – дозволяє лікарям вивчити передні структури ока;
- периметрія – оцінка ширини поля зору;
- ультразвукова біомікроскопія — дозволяє отримати детальне зображення структур очного яблука.
На підставі результатів діагностики лікар встановлює точний діагноз і визначає, якого обсягу лікування потребує конкретний пацієнт.
Лікування захворювання
Враховуючи, що це – закритокутова глаукома – лікування має бути комплексним. Тільки так можна запобігти серйозним порушенням роботи сітківки та зорового нерва. Протокол при закритокутовій глаукомі включає такі методи:
- Медикаментозна терапія. Включає застосування крапель, що знижують внутрішньоочний тиск — простагландинів та бета-блокаторів. Це симптоматична терапія, яка допомагає усунути симптоми, але не впливає на причину.
- Лазерна іридотомія. Найбільш поширений метод лікування, при якому лазером створюється невеликий отвір у райдужній оболонці, щоб полегшити відтік рідини.
- Лазерна трабекулопластика. Підходить для випадків, коли відтік утруднений на рівні трабекулярної сітки, процедура покращує циркуляцію рідини.
У більш складних випадках потрібна операція, коли створюється штучний канал для відпливу рідини (чи проводиться установка спеціальних імплантів).
