Трахома

Трахома – це інфекційне захворювання очей, яке викликає бактерія Chlamydia trachomatis. Це хронічна інфекція, яка вражає переважно кон’юнктиву та рогівку ока, що призводить до поступової дегенерації тканин та втрати зору. Захворювання часто зустрічається у країнах з низьким рівнем гігієни та санітарії, особливо тропічних та субтропічних регіонах Африки, Азії та Латинської Америки. Високий ризик захворювання зберігається для людей, які живуть у сільській місцевості або густонаселених районах, де доступ до чистої води та базових гігієнічних умов обмежений. В Україні хвороба не поширена, проте вона іноді розвивається у тих, хто повернувся з подорожі до цих регіонів.

Найчастіше після проникнення хламідій імунітет реагує досить бурхливо – розвивається гострий кон’юнктивіт із вираженими симптомами. У такому випадку лікування починається досить швидко. Однак іноді інфекція не призводить до описаної реакції — розвивається мляве запалення, яке не викликає яскравої симптоматики. На фото трахоми на ранній стадії розвитку важко виявити візуальні ознаки. У зв’язку з цим початок лікування часто невчасний.

Небезпека трахоми полягає в її прогресуванні та можливості викликати сліпоту. Бактерія передається через безпосередній контакт із виділеннями з очей чи носа інфікованих людей, а також через мух, які можуть переносити інфекцію. Трахома часто починається як кон’юнктивіт, але за відсутності своєчасного лікування перетворюється на хронічну форму, приводячи до рубцювання повік і рогівки, що може стати причиною сліпоти. Тому, якщо розвивається хронічний кон’юнктивіт (у дитини або у дорослого), необхідно негайно розпочинати терапію.

Причини виникнення трахоми

Основними причинами хронічного кон’юнктивіту, спричиненого хламідіями, вважаються:

недостатня гігієна рук та обличчя;
контакт із зараженими людьми через предмети, наприклад, рушники або постільну білизну;
проживання у регіонах з поганими санітарними умовами;
тісний контакт із мухами, які переносять інфекцію від хворих людей;
підвищена щільність населення у житлових районах, що полегшує поширення інфекції;
відсутність доступу до чистої води для миття обличчя та рук;
перебування в умовах високої вологості та спеки, які сприяють розмноженню бактерій.

Перелічені фактори призводять до того, що бактерія, потрапляючи до організму, отримує всі умови для масивного розмноження. Якщо імунна система недостатньо реактивна, поступово розвивається хронічний запальний процес.

Симптоми трахоми

Перші ознаки трахоми можуть бути м’якими та неяскравими, через що важко помітити початок хвороби. Однак згодом захворювання прогресує, завдаючи серйозної шкоди очам. Основні симптоми хронічного кон’юнктивіту можуть включати:

почервоніння очей через запалення кон’юнктиви;
свербіж або печіння в очах;
виділення слизу чи гною з очей;
біль чи дискомфорт при морганні;
зниження гостроти зору через ушкодження рогівки;
чутливість до світла (фотосенсибілізація);
утворення рубців на внутрішній поверхні повік, що призводить до їх викривлення;
зростання вій у бік рогівки, що додатково травмує око та викликає біль.

Зазвичай запальний процес на ранніх стадіях хвороби локалізується в області верхньої перехідної складки повіки, де кон’юнктива переходить з очного яблука на внутрішню поверхню повік. Далі він поступово поширюється інші ділянки ока. Саме тому необхідно уважно стежити за своїм станом та звертатися до офтальмолога навіть за незначного дискомфорту.

Діагностика трахоми

Якщо подивитися на фото хронічного кон’юнктивіту при хламідійній інфекції на її ранніх стадіях, можна помітити, що візуальні прояви недостатньо яскраві. Тому для встановлення діагнозу офтальмолог має провести низку діагностичних заходів. Вони допомагають виявити захворювання та оцінити ступінь його розвитку:

клінічний огляд – дозволяє виявити запалення кон’юнктиви, патологічні зміни у рогівці та утворення рубців на повіках;
мікробіологічне дослідження мазків із кон’юнктиви – виявлення бактерії Chlamydia trachomatis за допомогою лабораторного аналізу;
флуоресцентна ангіографія – використовується для оцінки стану рогівки та визначення пошкоджень судинної оболонки ока;
полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – дозволяє точно визначити наявність бактеріальної ДНК у мазках з ока;
ультразвукове дослідження очей – дозволяє оцінити внутрішній стан ока та виявити рубцювання, якщо є зміни у структурі повік чи рогівки.

На підставі результатів цих тестів лікар може визначити, як вилікувати хронічний кон’юнктивіт у конкретного пацієнта. Самостійно приймати якісь ліки не слід.

Як лікувати хронічний кон’юнктивіт (у разі трахоми)

Лікування хронічного кон’юнктивіту, викликаного трахомою, може включати кілька методів:

Антибіотики. Основний метод лікування трахоми. Призначаються місцево (очні краплі чи мазі) чи системно (таблетки). Найчастіше застосовують Азитроміцин або Доксициклін, адже хламідія до них найбільш чутлива.
Хірургічне втручання. Необхідно при рубцювання повік або рогівки, коли вії викривляються та травмують око (трахоматозний трихіаз). Таким чином вдається не тільки уникнути постійної травматизації, а й відновити рухливість повіки.
Місцеві протизапальні препарати. Використовуються для зменшення запалення та зниження ризику подальших ускладнень.
Зволожуючі краплі. Полегшують стан очей, знижуючи симптоми сухості та подразнення.
Пластична хірургія повік. Проводиться при вираженому рубцюванні, коли форма повік значно змінюється, і вони потребують корекції для збереження зору.
Вітамінотерапія. Використання вітаміну A для покращення стану рогівки та зниження ризику пошкодження тканин.
Реабілітаційні заходи. Спрямовані на відновлення функції ока після хірургічного лікування та усунення симптомів сухості чи подразнення.

Перерахованих методів зазвичай достатньо для зниження рівня інтенсивності запального процесу та відновлення функції ока. Лікування антибіотиками обов’язково має бути доведено до кінця, щоб повністю позбутися інфекції та уникнути антибіотикорезистентності.

Профілактика трахоми

Враховуючи, що таке трахома, необхідно уважно ставитись до профілактичних заходів. Так, профілактика цієї хвороби полягає у комплексі заходів, спрямованих на зниження ризику зараження та поширення інфекції. Важливу роль відіграє особиста гігієна, зокрема, регулярне миття обличчя та рук чистою водою з милом. Це дозволяє знизити кількість бактерій на шкірі та уникнути їх потрапляння в очі. Важливо також уникати використання спільних рушників, подушок та інших особистих речей із людьми, які можуть бути інфіковані.

Для профілактики у спільнотах, де ризик захворювання високий, доцільно проводити інформаційні кампанії щодо важливості особистої гігієни та покращення умов життя. Також необхідно зменшити контакт із мухами, які переносять інфекцію, шляхом контролю за чисельністю комах та покращення санітарних умов. Проведення вакцинації чи масового лікування антибіотиками в уражених регіонах може знизити рівень поширення захворювання.

Якщо ви відвідали зазначені вище ендемічні регіони, необхідно обов’язково записатися на прийом до офтальмолога та пройти комплексне обстеження після повернення додому. Рекомендується також здати аналізи та переконатися у відсутності хламідійної інфекції в організмі.

Можливі ускладнення трахоми

Якщо не звертати уваги на перші симптоми трахоми та вчасно не розпочати лікування, можуть розвиватися ускладнення:

трахоматозний трихіаз на тлі ентропіону (завороту повік) – викривлення вій, що призводить до постійного травмування рогівки їх кінчиками;
рубцювання рогівки — утворення рубців на рогівці, що погіршує гостроту зору;
сліпота чи прогресуюче зниження гостроти зору – найбільш серйозне ускладнення, що виникає внаслідок ушкодження рогівки;
хронічний сухий кон’юнктивіт – постійна сухість очей через пошкодження слізних залоз.

Вторинні бактеріальні інфекції можуть приєднуватися до трахоми, також погіршуючи стан пацієнта і призводячи до появи додаткових симптомів.