Ретинопатія

Вікова ретинопатія ока — це хронічне дегенеративне захворювання сітківки, пов’язане з процесами старіння організму. Сітківка відповідає за сприйняття світла та формування зображення, що передається в мозок. При ретинопатії її кровообіг та функціональність порушуються, що призводить до поступового погіршення зору. Захворювання найчастіше проявляється у людей віком від 50 років, особливо за наявності факторів ризику.

Основним механізмом вікової ретинопатії вважається ураження дрібних кровоносних судин, які живлять сітківку. Ці зміни провокують недостатнє постачання тканин киснем, що призводить до їх поступової атрофії. Крім того, можуть спостерігатися крововилив, набряки або формування аномальних судин, що ще більше погіршує ситуацію. На пізніх стадіях без лікування це захворювання здатне призвести до незворотної втрати зору.

На ранніх стадіях хвороба часто протікає безсимптомно, що ускладнює її діагностику. Пацієнти можуть помітити лише незначне зниження гостроти зору, появу «плаваючих плям» або відчуття розмитості. По мірі прогресування ці симптоми стають більш вираженими.

Своєчасне звернення до офтальмолога центру Візіум при перших симптомах дозволяє сповільнити прогрес захворювання та зберегти зір. Сучасні методи діагностики дозволяють виявити ознаки ретинопатії на ранніх стадіях. Лікування може включати медикаментозну терапію, лазерні процедури або хірургічне втручання, спрямоване на відновлення кровопостачання і функціональності сітківки.

Причини виникнення ретинопатії

Причин розвитку цієї хвороби може бути кілька:

1. Природні вікові зміни судин. З віком вони втрачають еластичність, що призводить до порушення кровообігу в сітківці. Ці зміни роблять тканини оболонки більш вразливими до ушкоджень. Ретинопатія у дорослих найчастіше розвивається через це.
2. Хронічні захворювання. Артеріальна гіпертензія, діабет або атеросклероз негативно впливають на кровоносні судини, викликаючи їх закупорку, стоншення або розриви, що спричиняє пошкодженню сітківки.
3. Підвищений внутрішньоочний тиск. Глаукома та інші стани, що супроводжуються підвищенням тиску всередині ока, погіршують живлення сітківки, що сприяє розвитку хвороби. Через це найчастіше розвивається ретинопатія у дітей.
4. Тривалий вплив ультрафіолету. Постійна дія сонячного світла без захисту може викликати оксидативний стрес та пошкодження клітин сітківки, прискорюючи процеси старіння.
5. Спадкова схильність. Люди, у сім’ях яких були випадки вікової ретинопатії чи інших офтальмологічних захворювань, найчастіше стикаються з цією патологією.
6. Дефіцит вітамінів та антиоксидантів. Недостатність у раціоні вітамінів A, C, E та мікроелементів послаблює захисні механізми оболонки.
7. Куріння та вживання алкоголю. Ці шкідливі звички порушують мікроциркуляцію у тканинах та сприяють накопиченню токсинів, що збільшує ризик ушкоджень сітківки.
8. Часте використання електронних пристроїв. Тривала робота за комп’ютером або смартфоном збільшує навантаження на сітківку і може сприяти виснаженню при недостатньому відпочинку очей.
9. Травми очей. Механічні ушкодження, хірургічні втручання чи запальні процеси в оці можуть стати тригером для розвитку ретинопатії.

Зниження фізичної активності, надмірна вага та хронічний стрес погіршують стан судин і також збільшують ймовірність розвитку захворювання.

Симптоми захворювання на ретинопатію

До симптомів ретинопатії відносяться:

• зниження гостроти зору, особливо в умовах слабкого освітлення;
• поява розмитості зображення чи затуманення зору;
• відчуття плаваючих крапок, плям чи мушок перед очима;
• спотворення прямих ліній, що ускладнює читання чи виконання точних завдань;
• раптова втрата зору (при крововиливі в сітківку чи склоподібне тіло).

Також виділяють такі стадії ретинопатії:

1. Початкова стадія. На цьому етапі зміни в судинах сітківки мінімальні та часто протікають безсимптомно. Можливе незначне зниження гостроти зору чи періодичне відчуття втоми очей.
2. Непроліферативна стадія. Характеризується пошкодженням судин сітківки — їх витонченням, закупоркою або крововиливами. Зір починає погіршуватися, можливі спотворення зображення.
3. Препроліферативна стадія. Розвиваються більш серйозні судинні ушкодження, що призводить до набряків сітківки та ризику її відшарування. Симптоми стають яскраво вираженими, можлива різка втрата зору.
4. Проліферативна стадія. Характеризується появою нових аномальних судин, які можуть кровоточити та викликати незворотні зміни у сітківці. На цьому етапі висока ймовірність повної втрати зору.

Якщо з’явилися симптоми ретинопатії, краще починати лікування негайно.

Види ретинопатії

Крім вікової ретинопатії виділяють кілька її вторинних варіантів:

1. Діабетична. Виникає у пацієнтів із цукровим діабетом внаслідок хронічного пошкодження дрібних судин сітківки через високий рівень глюкози у крові. Це найчастіший вид, який може спричинити сліпоту. Вона поділяється на непроліферативну та проліферативну (з формуванням нових аномальних судин).
2. Гіпертонічна. Розвивається на фоні тривалого підвищення артеріального тиску, який викликає потовщення стінок судин сітківки, їх звуження та підвищену ламкість. У пацієнтів можуть спостерігатися крововилив, набряк зорового нерва та зниження гостроти зору.
3. Післяпологова. Виникає у недоношених дітей через незрілість сітківки та судинної системи ока. Ситуація може посилюватись застосуванням кисневої терапії в період неонатального догляду, що призводить до розростання аномальних судин.
4. Травматична. З’являється після механічних ушкоджень очей, сильних струсів чи хірургічних операцій. Може супроводжуватися крововиливами в сітківку, набряком та розривами тканини, що потребує термінового лікування для збереження зору.
5. Вікова макулярна дегенерація. Найчастіше зустрічається у людей похилого віку і пов’язана з дегенеративними змінами в центральній частині сітківки. Захворювання проявляється поступовою втратою центрального зору.
6. Ішемічна. Виникає через порушення кровопостачання сітківки, що призводить до кисневого голодування та відмирання її тканин. Причинами може бути тромбоз, судинні захворювання чи інші системні порушення кровообігу.
7. Центральна серозна. Характеризується накопиченням рідини під сітківкою, що викликає її набряк. Найчастіше зустрічається у людей, які зазнають тривалого стресу, у чоловіків середнього віку.

Діагностика захворювання

Враховуючи, що таке ретинопатія, лікування краще починати якомога раніше. Для цього необхідно звернутися до лікаря — він встановить точний діагноз та визначить відповідну терапію.

Діагностика ретинопатії включає наступне:

1. Перевірка гостроти зору. Проводиться стандартне тестування з використанням таблиць для визначення ступеня зниження зору.
2. Офтальмоскопія. Використовується для огляду очного дна, оцінки стану сітківки, судин та зорового нерва.
3. Флуоресцентна ангіографія. Метод дозволяє виявити пошкодження судин сітківки за допомогою введення контрастної речовини.
4. Оптична когерентна томографія. Застосовується для детального вивчення структури сітківки та визначення наявності набряку, розривів чи відшарування.
5. Тонометрія. Вимірювання внутрішньоочного тиску, щоб виключити пов’язані захворювання, наприклад, глаукому.
6. Електрофізіологічні дослідження. Перевіряє функцію сітківки та зорового нерва за допомогою електричних стимулів для визначення ступеня пошкодження.

Іноді використовується УЗД для вивчення стану оболонки, особливо якщо оптичні середовища (наприклад, склоподібне тіло) ускладнюють огляд.

Лікування ретинопатії

Як лікувати ретинопатію має вирішувати лише лікар після проведення всіх необхідних досліджень. Можуть призначатися:

1. Лазерна коагуляція. Застосовується для видалення аномальних судин або запобігання їх подальшому зростанню. Цей метод допомагає зупинити прогресування захворювання та зміцнити сітківку.
2. Ін’єкції анти-VEGF препаратів. Ліки вводяться в склоподібне тіло ока для придушення зростання нових патологічних судин та зменшення набряку сітківки.
3. Хірургічне лікування (вітректомія). Застосовується у випадках тяжкого ушкодження сітківки, наприклад, при її відшаруванні або великих крововиливах. Процедура включає видалення склоподібного тіла та його заміщення спеціальним розчином.
4. Прийом медикаментів. Призначаються препарати, що зміцнюють судини, що покращують кровообіг та відновлюють метаболізм у тканинах ока.
5. Фотодинамічна терапія. Використовується для лікування макулярної вікової дегенерації.
6. Киснева терапія. Застосовується у недоношених дітей із післяпологовою ретинопатією для запобігання подальшому зростанню аномальних судин.

Враховуючи, що це ретинопатія, навіть після успішного лікування пацієнтам рекомендується проходити обстеження в офтальмолога не рідше одного разу на пів року для своєчасного виявлення рецидивів. При діабетичній ретинопатії важливо підтримувати нормальний рівень цукру в крові, а при гіпертонічній — контролювати артеріальний тиск.