Іридоцикліт

Іридоцикліт – це офтальмологічне захворювання, яке проявляється запальним ураженням судинної оболонки ока (точніше, переднього її відділу). При цій формі спостерігається поєднане ураження райдужної оболонки та циліарного тіла, що призводить до виникнення безлічі неприємних симптомів. Може також спостерігатися ізольований ірит (це захворювання очей, коли патологічні зміни зачіпають лише райдужку).

Наслідки іридоцикліту можуть бути плачевними, якщо вчасно не розпочати лікування. Він може призводити до порушення акомодації і подальшого значного погіршення зору аж до сліпоти (особливо, якщо патологічний процес поширюється на сусідні структури). При цьому важливо звертатися до офтальмолога ще за появи перших ознак дискомфорту — так можна не лише уникнути ускладнень іридоцикліту, а й зробити процес терапії максимально комфортним для пацієнта.

Щоб не пропустити появу хвороби, необхідно знати про її особливості — не лише про симптоми, а й про те, заразний іридоцикліт чи ні, що його спричиняє та як можна профілактувати появу захворювання.

Причини та симптоми

Етіологія іридоцикліту мультифакторна — виділяють велику кількість його форм, які викликані різними факторами та перенесеними станами. Так, причинами виникнення іридоцикліту можуть стати:

Аутоімунні патології. Велика кількість захворювань аутоімунної природи супроводжується ураженнями очей — спондилоартрит, ревматоїдний артрит, хвороба Крона, псоріаз (особливо, якщо є ураження суглобів), розсіяний склероз, васкуліт. Це пов’язано з особливістю роботи імунної системи — її клітини атакують тканини очей, якщо порушується загальний баланс.
Перенесені вірусні та бактеріальні інфекції. Через боротьбу з патогенними збудниками може розвиватися місцева імунна дисфункція, яка провокує додаткове ушкодження. Так, до формування іридоцикліту можуть призвести кір, хламідіоз, малярія, туберкульоз, хвороби, що викликаються стрептококами та стафілококами.
Перенесені травми. Через пошкодження очного яблука розвивається безліч процесів, спрямованих на відновлення цілісності тканин (зокрема, і процес запалення).
Проведені хірургічні втручання. Навіть правильно виконана офтальмологічна операція розцінюється захисними системами організму як ушкодження.
Обмінні порушення. Хвороби, що супроводжуються порушеннями метаболізму, часто спричиняють приєднання запальних захворювань — наприклад, цукровий діабет або подагра.
Системні захворювання. Існує безліч хвороб, етіологія яких досі не вивчена – саркоїдоз, хвороба Бехчета та інші. Вони можуть призвести до запалення райдужної оболонки.

До факторів, що можуть призвести до формування іридоцикліту, можна віднести:

початковий активний розвиток судинної сітки ока;
індивідуальна чутливість до запальних медіаторів;
наявність ендокринних захворювань;
значне чи постійне переохолодження;
регулярний чи хронічний стрес;
надмірну фізичну активність.

При іридоцикліті скарги виникають практично одразу, оскільки запальний процес торкається акомодаційного апарату, що швидко провокує погіршення зору. Також перші симптоми іридоцикліту включають:

постійний біль у оці;
виражене почервоніння кон’юнктиви;
посилення болю до практично нестерпного при натисканні крізь повіку на закрите око;
світлобоязнь;
рогівковий синдром;
посилення вироблення слізної рідини;
появу туману перед очима.

Візуально при погляді на уражене око може визначатися:

зміна кольору райдужної оболонки на іржавий;
зниження чіткості природного малюнка райдужної оболонки;
перикорнеальна ін’єкція судин ока;
поява серозного або гнійного ексудату в передній камері ока (іноді це має характер гіпопіону або гіфеми);
відкладення фібрину у передній камері ока.

Описані зміни можуть призводити до важких ускладнень — формування синехій і зрощень з кришталиком, його помутніння та формування катаракти. Іноді знижується внутрішньоочний тиск.

Симптоми іриту мало чим відрізняються від клінічної картини іридоцикліту. Іноді за цієї форми хвороби не так виражено зниження гостроти зору.

Основні види іридоцикліту

Хвороба очей іридоцикліт класифікується за різними ознаками, зокрема, за етіологічною:

Аутоімунний. Виникає через надмірну активність імунної системи проти структур власного ока.
Туберкульозний. Симптоматика за цієї форми недостатньо виражена, проте ризик формування синехій, помітного зниження зору та інших ускладнень дуже високий.
Травматичний. У цьому випадку часто спостерігається симпатична офтальмія — розвиток патологічних симптомів і у здоровому оці.
Інфекційний. До цієї групи відносять усі випадки, у яких запалення спричинене неспецифічними збудниками.

Також хворобу поділяють на хронічний, рецидивуючий, гострий та підгострий іридоцикліт. Такий поділ ґрунтується на особливостях перебігу запалення. Хронічна форма зустрічається найчастіше, оскільки найчастіша етіологія — це аутоімунні процеси, для яких характерний поступовий розвиток. Від цього залежить і те, як лікувати іридоцикліт у кожного пацієнта.

Також хвороба може бути односторонньою та двосторонньою, гранулематозною та негранулематозною. Від того, яку саме форму буде встановлено, залежить конкретна методика терапії. Тому перед встановленням діагнозу обов’язково проводиться комплексна діагностика іридоцикліту. Вона включає:

визначення гостроти зору;
безконтактну тонометрію;
офтальмоскопію;
периметрію;
біомікрофотографування очного дна.

Для додаткової візуалізації можуть проводитися оптична когерентна томографія та УЗД очних яблук.

Як лікувати ірит?

Лікування іридоцикліту підбирається індивідуально для кожного пацієнта та залежить від форми хвороби, ступеня її тяжкості та інших факторів.

У дорослих

Враховуючи, що таке іридоцикліт, лікування може бути консервативним та хірургічним. У якості консервативних методів використовуються:

кортикостероїдні препарати — вони відносяться до імуносупресорів, пригнічують активність аутоімунних реакцій і виявляють виражену протизапальну дію;
нестероїдні протизапальні препарати — використовуються як додаткова протизапальна терапія;
гіпотензивні засоби — застосовуються при підвищеному внутрішньоочному тиску;
засоби, що містять штучну сльозу — необхідні, щоб зменшити дискомфорт;
моноклональні антитіла — також знижують активність аутоімунних процесів.

Надалі для прискорення одужання можуть призначатися вітаміни, антиоксиданти та препарати, що покращують трофіку тканин.

З хірургічних методів використовуються ті, які дозволяють вилікувати ускладнення, що виникли — наприклад, заміна кришталика на штучну лінзу, вітректомія, іридектомія. Ці операції проводять лише у крайніх випадках, коли консервативне лікування неможливе.

У дітей

Іридоцикліт у дітей потребує такого ж лікування, як і у дорослих пацієнтів. Хірургічне лікування проводиться рідше, оскільки у дитячому віці переважають гострі форми хвороби, які можна вилікувати консервативно.