Хоріоретиніт

Хоріоретиніт – це офтальмологічне захворювання, що виявляється серозним або гнійним запаленням заднього відділу ока. При цьому в патологічний процес залучена сітківка та розташована під нею судинна оболонка.

Частота виявлення цього захворювання невелика, проте відсутність адекватної терапії може призводити до ускладнень, серед яких крововилив у ретину, підвищення внутрішньоочного тиску, відшарування сітківки та тромбоз її вен. Всі ці стани можуть призводити до катастрофічного падіння гостроти зору і навіть повної сліпоті.

Дана патологія може розвиватися у будь-якому віці та протікає однаково у дітей та у дорослих.

Причини та симптоми

Ця патологія найчастіше має інфекційну природу і виникає на тлі наступних станів:

Локальні інфекційні процеси у порожнині горла та носа, кон’юнктивіти, кератити. Вони часто є джерелом інфекції, яка поширюється глибше в навколишні тканини і може спричинити запалення хоріоїди.
Системні інфекції на кшталт токсоплазмозу, туберкульозу чи сифілісу. Найчастішою причиною є токсоплазма. При виникненні подібних патологій уражатися можуть будь-які органи та системи.
Посттравматичний хоріоретиніт. Інфікування відбувається після пошкодження внутрішніх середовищ очного яблука та формування воріт для екзогенної інфекції.

Провокатором запальних змін у судинній оболонці можуть стати алергічні реакції, імунодефіцитні стани.

Симптоматика цього захворювання відрізняється залежно від фази розвитку патологічних змін. У гострій фазі пацієнтів турбують ознаки запалення – болючість ока у спокої та при натисканні, посилення сльозогінності. Порушення зору, присутні також і після стихання гострого процесу, зводяться до таких проявів:

пелена, помутніння зору;
наявність патологічних оптичних ефектів (мушок);
обриси предметів викривляються;
підвищена стомлюваність очей;
прогресуюче падіння гостроти зору;
поля зору звужуються, відбувається їхнє випадання.

Подібні симптоми мають стати приводом для негайного поводження з медичною допомогою.

Основні види хоріоретиніту

Хоріоретиніт класифікується насамперед за рівнем активності:

активний – швидкий розвиток запалення, що прогресує зниження гостроти зору;
субактивний – нерезко виражена клінічна симптоматика, що виявляється на тлі інших гострих процесів;
неактивний — є зорова дисфункція, яка не прогресує.

Останній різновид приносить пацієнту найменше дискомфорту. Як правило, є випадковою знахідкою під час діагностичних досліджень.

Відповідно до місця локалізації дане захворювання поділяється на такі форми:

Центральна. У цьому випадку вогнище запалення розташоване безпосередньо в області макули. На тлі такого розташування відзначається найбільш виражена зорова дисфункція.
Періпапілярна. Патологічне вогнище торкається зони навколо зорового нерва. При цьому через набряк відбувається його стиснення, що провокує появу больових відчуттів.
Екваторіальна. Зона поразки оперізує око.
Периферичні. Запальний процес вражає ділянки ретини, розташовані з обох боків.

Залежно від характеру та кількості запальних вогнищ виділяють:

осередковий хоріоретиніт – є один відокремлений осередок запалення в сітчастій оболонці;
мультифокальна поразка є кілька ділянок;
дифузна поразка – ділянки зливаються між собою.

Як лікувати хоріоретиніт?

Добір терапії залежить від етіології.

У дорослих

Застосовуються антибактеріальні, противірусні чи протигрибкові засоби. У разі наявності специфічних інфекцій застосовується спеціальна терапія – протитуберкульозна, антисифілітична. Використовуються нестероїдні протизапальні та гормональні препарати (останні показані також при алергічних хоріоретинітах).

Лазерне та хірургічне втручання показано у разі розвитку операбельних ускладнень (наприклад, відшарування сітківки).