Екзофтальм

Екзофтальм – це патологічний стан, при якому одне або обидва очні яблука виходять за межі орбіти, що призводить до їх надмірного випинання. Захворювання виникає через збільшення об’єму тканин, що оточують око (наприклад, м’язів або жирової клітковини). Випинання може бути частковим або вираженим настільки, що повіки не можуть повністю закрити очне яблуко. Це призводить до додаткових ускладнень — пересихання слизової оболонки або кератиту. Витрішкуватість може розвиватися в будь-якому віці — воно вражає як дорослих, так і дітей.

Ще одна небезпека екзофтальму полягає в тому, що він часто супроводжує серйозні системні захворювання. Зокрема, він може супроводжувати ендокринні порушення, пухлини або запальні процеси. Хвороба може викликати не тільки естетичний дискомфорт, а й призвести до функціональних порушень — обмеження рухливості очного яблука, зниження зору і навіть сліпоти при прогресуванні патології.

Щоб зрозуміти, як лікувати екзофтальм у конкретного пацієнта, лікареві необхідно провести повну діагностику. Наприклад, лікування ендокринного екзофтальму полягає в екзогенній корекції гормонального фону та відновлення нормального рівня гормонів щитовидної залози. При цьому, якщо витрішкуватість викликана пухлинним процесом, така терапія не допоможе. Тому з появою перших ознак хвороби слід якнайшвидше звернутися до офтальмолога.

Причини виникнення екзофтальму

Причини витрішкуватості різноманітні і залежать від основного захворювання, що впливає на стан орбіти. Серед найпоширеніших факторів виділяють:

• гіпертиреоз – підвищена функція щитовидної залози, яка веде до накопичення рідини та тканинної гіпертрофії в орбіті;
• пухлини орбіти – наявність новоутворень у м’яких тканинах, здатних механічно зміщувати очне яблуко (найчастіша причина екзофтальму одного ока);
• інфекції та запальні процеси – розмноження бактерій може спричинити запалення та набряк, що призводить до випинання очного яблука;
• травми орбіти – механічні пошкодження можуть спричинити зміщення очного яблука та супутній набряк оточуючих тканин;
• судинні аномалії — патології судин, що забезпечують кровообіг у тканинах орбіти (це призводить до їх набряку);
• спадкові захворювання — генетичні порушення, що впливають на структуру тканин і сприяють розвитку витрішкуватості;
• аутоімунні захворювання – розлади імунної системи можуть спричинити запалення тканин навколо очей (так званий набряковий екзофтальм).

З огляду на таку різноманітність причин необхідно обов’язково пройти повну діагностику, щоб встановити точний діагноз. Тільки після цього лікар зможе визначити, як зменшити екзофтальм у пацієнта.

Види екзофтальму

Класифікація витрішкуватості включає два основні види:

1. Односторонній екзофтальм. Проявляється випинанням тільки одного очного яблука. Часто пов’язаний з локальними причинами — пухлинами чи запальними процесами. Іноді ураження починається у одному оці, а потім поширюється і на другий.
2. Двосторонній екзофтальм. Випинання обох очних яблук зазвичай зустрічається при системних аутоімунних та ендокринних захворюваннях – наприклад, гіпертиреозі.

Також хворобу класифікують залежно від проявів:

1. Інтермітуючий. Тимчасове випинання очного яблука, що виникає під впливом певних факторів, таких як фізичне навантаження чи напруження.
2. Пульсуючий. Супроводжується пульсацією очного яблука та частіше виникає внаслідок судинних аномалій чи аневризм.
3. Постійний. Формується за наявності основного захворювання, поступово розвивається і зберігається незалежно від зовнішніх факторів.

Для зручності діагностики лікарі виділяють такі ступені екзофтальму:

• перший ступінь — око випинається на 15 мм;
• другий ступінь — випинання становить близько 18 мм;
• третій ступінь – екзофтальм перевищує 23 мм.

Лікування екзофтальму

Лікування екзофтальму залежить від причини, що спричинила захворювання. Якщо екзофтальм викликаний ендокринними розладами, основною метою лікування буде нормалізація рівня гормонів щитовидної залози. Якщо він спричинений пухлиною або травмою, лікування може включати хірургічне видалення новоутворення або корекцію травмованих структур орбіти. У випадках запалення використовують протизапальні препарати для зменшення набряку та відновлення нормального стану тканин.

Можливі ускладнення екзофтальму

Якщо екзофтальм не лікувати, можуть виникати:

1. Сліпота. Через здавлення зорового нерва може статися незворотне погіршення зору аж до повної його втрати.
2. Запальні процеси. Пересихання поверхні очного яблука може призвести до розвитку кератиту чи кон’юнктивіту.
3. Обмеження рухливості очного яблука. Тривале здавлення м’язів може призвести до їхньої атрофії та порушення нормальної рухливості ока.
4. Косоокість. Внаслідок пошкодження м’язів може розвинутися косоокість, що порушує бінокулярний зір.
5. Деформація орбіти. У випадках запущеного екзофтальму можуть відбутися незворотні зміни у структурі орбіти.

Профілактика екзофтальму

Враховуючи, за яких захворювань екзофтальм виникає, основна профілактика включає своєчасну діагностику та лікування основних патологій. Регулярне обстеження у ендокринолога та своєчасне лікування дисфункції щитовидної залози можуть запобігти розвитку екзофтальму.

Також важливо уникати травматичних ушкоджень очей та орбіти, які можуть призвести до механічної деструкції кісткових структур та м’яких тканин. У разі появи симптомів інфекції або запальних процесів в області очей необхідно негайно звертатися до лікаря для запобігання ускладненням.