Далекозорість

Одним із найпоширеніших видів порушення зору є гіперметропія. Вона, на відміну інших видів патологій зору, може спостерігатися в нормі і зникати з віком самостійно. Про те, чому вона виникає і які існують методи корекції, поговоримо в цій статті.

Що таке далекозорість?

Гіперметропія або далекозорість – це один із видів порушення рефракційної здатності ока. Рефракція формується оптичною системою ока, яка має певну заломлюючу силу, і в нормі забезпечує формування фокусної точки заломлених світлових променів на сітківці. У такому разі людина однаково добре бачить як у далечінь, так і зблизька.

З різних причин може відбуватися порушення цього процесу. Якщо зображення фокусується перед сітківкою, тоді розвивається така патологія як короткозорість – людина добре бачить предмети розташовані поблизу і погано бачить те, що знаходиться вдалині. Якщо фокусна точка розташовується за сітківкою, тоді на неї промені потрапляють у розсіяному вигляді та пацієнт погано бачить поблизу, а вдалину зір збережено. Такий стан називається гіперметропією.

Причини далекозорості та симптоми

Зміщення фокусу зору сітківки може відбуватися з різних причин.

Залежно від цього виділяють такі типи гіперметропії:

1. Фізіологічна гіперметропія (до +4 дптр) розвивається в дітей віком, далі до 10-12 років зір стабілізується. Вона пов’язана з короткою передньо-задньою віссю ока. Зі зростанням очного яблука вісь збільшується і фокус повертається на сітківку, а зір нормалізується. При більш вираженому ступені далекозорості (більше +4 діоптрій), йдеться про патологічну гіперметропію, яка потребує корекції.
2. Вроджена – виникає внаслідок занадто короткої осі ока, аномаліями форми очного яблука, дефектами заломлюючої сили – плоска рогівка, неправильно розвинений кришталик чи його повна відсутність.
3. Отримана далекозорість в більшості випадків викликана перенапругою органу зору через особливості праці. Також викликати її можуть травми, інфекції, офтальмологічні втручання, новоутворення очної ямки та ін.
4. Вікова гіперметропія, яка розвивається у осіб віком від 45 років і пов’язана зі слабкістю акомодації. Ще одна її назва “пресбіопія”.

Основний симптом гіперметропії – розпливчастість зору зблизька та збереження вдалині. У деяких випадках, через надмірну напругу циліарного м’яза, який відповідає за процес акомодації, можлива поява головного болю. Також пацієнти відзначають сльозотечу при тривалій роботі з близько розташованими предметами. Можливий розвиток нудоти, що виникає у відповідь на втому зорового аналізатора.

Під час читання рядка тексту зливаються, «пливуть», наповзають один на одного. Характерно, що з видаленні предмета вдалину симптоми полегшуються чи зникають.

Основні види далекозорості

Розрізняють дві форми гіперметропії: прихована та явна. У першому випадку ступінь порушення рефракції незначний і компенсується за рахунок акомодації ока — зміни кривизни кришталика циліарним м’язом ока. При явній формі сили акомодації недостатньо, щоб спрямувати фокус на сітківку, тому він «іде» за неї і ми отримуємо розмите зображення.

Також захворювання класифікують залежно від механізму виникнення. Виділяють:

1. Рефракційна гіперметропія. Про неї говорять у тому випадку, коли причини неправильного формування фокусу лежать у дефекті внутрішньоочних прозорих структур – рогівки та кришталика.
2. Аксіальна. Причина далекозорості – укорочення передньо-задньої осі ока.

За ступенем вираженості хворобу поділяють на:

1. Слабку – зміни рефракції не більше 2 діоптрій.
2. Середню – від 2 до 5 дптр.
3. Сильну – понад 5 дптр.

Діагностика далекозорості

Для встановлення діагнозу гіперметропія проводять такі методи дослідження:

1. Візометрію – визначення гостроти зору за таблицями. Проводять її без корекції та з лінзами для встановлення ступеня порушення зору.
2. Оцінка рефракційної здатності після розширення зіниці. Методика дозволяє виявити навіть приховану гіперметропію.
3. Ультразвукове дослідження ока – допомагає обчислити розміри передньо-задньої осі.

Крім того, додатково може проводитись: гоніоскопія (дослідження переднього кута ока), офтальмоскопія (дослідження очного дна), тонометрія (визначення внутрішньоочного тиску). Додаткові дослідження застосовують для виявлення супутньої патології та визначення тактики подальшого лікування.

Як лікувати далекозорість?

Терапія далекозорості поділяється на два види:

1. Консервативна: корекція за допомогою окулярів та лінз, апаратні методи стимуляції зору (у дитячій офтальмології).
2. Радикальна: лазерна корекція, видалення кришталика та заміна на інтраокулярну лінзу.

Вибір тієї чи іншої методики залежить від стадії захворювання та віку пацієнта. Найчастіше починають терапію з консервативних методів.

Лікування у дорослих

Для нормалізації зору використовують такі варіанти:

1. Очкова корекція. Окуляри підбираються кожному хворому індивідуально з урахуванням типу патології та стадії. Умовою для використання цього виду лікування у дорослих є відсутність або незначний прогрес захворювання, слабкий ступінь зниження зору.
2. Лінзи. М’які контактні лінзи встановлюють безпосередньо на око, а на ніч їх знімають. Перевага методу у зручності та естетиці, оскільки вони не псують зовнішній вигляд людини і не приносять дискомфорту при носінні (за умови дотримання правил їх використання).
3. Лазерна корекція зору за допомогою технології Streamlight, LASIK та ін. Суть методик полягає у зміні форми рогівки та надання їй правильної форми. Після лікування рогівка здатна спрямовувати фокус на сітківку та зір відновлюється. Операція дозволяє повністю позбутися проблеми. Можна використовувати лише дорослим старше 18 років.
4. Операції із заміни кришталика. Якщо причина далекозорості полягає в неповноцінності кришталика, тоді виробляють його видалення та встановлюють штучну інтраокулярну лінзу. Після оперативного втручання близько 2 місяців необхідно утриматися від надмірного зорового та фізичного навантаження. Метод підходить лише дорослим, старшим 18 років. Дітям цю методику застосовують лише у разі вродженої аномалії, пов’язаної з відсутністю власного кришталика – афакією.

Лікування далекозорості у дітей

Для нормалізації зору у дітей використовують:

1. Очкову корекцію. Це єдиний доступний та ефективний метод лікування гіперметропії у дитячому віці.
2. Апаратні методи. Їх суть полягає в компресійній, електро та ультразвуковій стимуляції зору. Особливо ефективні ці процедури за наявності амбліопії та косоокості.

У дитячому віці не використовують радикальні методи на кшталт лазерної корекції через зростання очного яблука. Якщо провести операцію, неможливо буде досягти стабільного результату лікування.