Короткозорість

Різновид офтальмологічної патології, при якій людина втрачає здатність чітко бачити віддалені предмети при збереженні чіткого бачення того, що розташоване близько до нього. Вона одна із найпоширеніших патологій рефракції. Згідно зі статистикою, понад 1 млрд людей страждає на дане захворювання.

! В нормі світлові промені, проходячи через оптичну систему ока, повинні фокусуватися у точці на сітківці. Тоді фоточутливі елементи (палички та колбочки) передають у кору головного мозку правильно сформований нервовий імпульс, і зображення виходить чітким та контрастним. Короткозорість – це стан, при якому фокусування променів відбувається раніше, ніж вони досягають сітківки, на неї вони потрапляють у розсіяному стані, що призводить до формування розмитого зображення.

Причини та симптоми

Міопія розвивається у кількох випадках. До першої групи належать вроджені особливості будови зорового апарату:

зміна форми самого очного яблука, при якому передньо-задня вісь перевищує нормальні значення (око «витягнуте» в довжину);
слабкість циліарних м’язів, які не в змозі правильно змінювати форму кришталика;
викривлення форми рогівки, при якому вона надто опукла і забезпечує збільшення передньо-задньої осі.

Причини короткозорості, не пов’язаної з оптичною системою, такі:

Збільшення внутрішньоочного тиску. Воно може виникати через розвиток глаукоми, ендокринних патологій (цукровий діабет), офтальмологічні травми та інші хвороби. Підвищення тиску призводить до ослаблення склери та розтягування очного яблука, через що спостерігається зміна його форми.
Запальні захворювання очей, у яких може спостерігатися ушкодження циліарного апарату.

Доведено, що факторами ризику розвитку міопії у дітей та дорослих є перенапруга органу зору. Такий стан спостерігається при:

ненормоване використання комп’ютера, телефону та інших подібних гаджетів;
постійну роботу з дрібними деталями, пов’язаною з зоровими навантаженнями;
тривалої та систематичної роботи з документами;
відсутністю достатнього освітлення на робочому місці.

Зазначені стани призводять до постійного фокусування на близьких відстанях, завдяки чому акомодаційний апарат ока слабшає. Надалі людина має труднощі з наведенням фокусу на далеко розташовані об’єкти. За постійного порушення зорового режиму ця здатність поступово втрачається.

У міру прогресування патологічних змін у системі акомодації виникають такі симптоми короткозорості:

Різь в очах, їхня стомлюваність, постійне примруження. У спробах навести фокус людина мружиться, щоб задіяти зорові м’язи і змінити форму очного яблука. Може спостерігатися пристосувальне відтягування пальцями зовнішніх куточків очей до скронь. Очі, що знаходяться в напрузі, схильні до пересихання, що призводить до компенсаторного морганню, яке в подальшому може набувати властивість тику.
Супутні головні болі, спричинені постійною напругою.
Погіршення зору при поганому освітленні. Як правило, при яскравому світлі далеко розташовані предмети знаходять деяку контрастність, тоді як у сутінках стають повністю розмитими.

Виникнення аномальних оптичних ефектів. Розташовані вдалині об’єкти можуть двоїтися і розпливатися, при сильній втомі спостерігаються мушки та кольорові плями.

Дорослі скаржаться на нечіткість далеко розташованих предметів. Діти дошкільного і раннього шкільного віку як правило намагаються підносити речі, що їх цікавлять, ближче до обличчя, низько нахиляються над книгами і зошитами, мружаться при погляді вдалину. Якщо маніфестація міопії відбувається у школі, спостерігається зниження успішності через неможливість повноцінно засвоювати матеріал, написаний на дошці.

Основні види короткозорості

Це захворювання класифікується за кількома ознаками. Відповідно до причин і часу виникнення воно поділяється на вроджену та набуту форми. Перша пов’язана частіше з порушеннями конфігурації та розмірів очного яблука, а друга виникає на тлі схильності та недотримання режиму.

За умови нормальної будови зорового апарату може розвиватися спазм акомодації, інакше званий помилковою короткозорістю. Цей стан характеризується порушенням у роботі акомодаційного апарату та компенсується шляхом нормалізації навантажень.

Залежно від темпів розвитку виділяють мляву і прогресуючу міопію. Це захворювання має кілька ступенів, що залежать від величини втрати зору, що вимірюється в діоптріях:

початкова – до -1 діоптрію;
слабка – від -1 до -3 діоптрій;
середня – від -3 до -6 діоптрій;
висока – більш ніж -6 діоптрій.

Міопія високого ступеня може прогресувати до повної сліпоти.

Як лікувати короткозорість?

Лікування даного виду офтальмологічної проблеми залежить від ступеня, причин та віку пацієнта.

У дорослих

Тимчасова корекція полягає у носінні правильно підібраних окулярів або лінз — денних чи ортокератологічних. Вони дають змогу уповільнити прогресування патологічних змін, проте не призводять до повного одужання.

Вилікувати цю патологію можна лазерними або хірургічними методами, до яких належать:

Лазерна корекція зору. Передбачає зміну конфігурації рогівки за індивідуально створеною картою ока. Даний метод змінює форму очного яблука та дозволяє променям фокусуватися на сітківці.
Заміна кришталика. Виготовляється при міопії високого ступеня. На місце кришталика встановлюється спеціальна лінза, яка правильно заломлює світлові промені та забезпечує їх фізіологічне фокусування.
Склеропластика. У випадках, коли прогресування хвороби пов’язане з ослабленням склери, у ній встановлюється спеціальний каркас, який допомагає їй підтримувати свою форму.
Імплантація факічних лінз. Цей спосіб передбачає встановлення в очне яблуко лінзи, яка забезпечує правильне заломлення променів. Проводиться у випадках, коли вся система зберігає здатність до природної акомодації.

У дітей

Як лікувати короткозорість у маленьких пацієнтів – актуальне питання, оскільки рання корекція дозволяє уникнути прогресування патології та виникнення ускладнень.

У випадку з хибним варіантом основним завданням офтальмолога стає не допустити його перетворення на істинний. З цією метою застосовується різноманітна зорова гімнастика та апаратне лікування, яке передбачає м’яке коригування акомодації власними силами організму. Таке лікування стимулює орган зору працювати правильно, унаслідок чого спостерігається поліпшення зору до повної нормалізації. Крім лікувальних заходів передбачається виключення підвищеного зорового навантаження — забезпечення освітленого робочого простору та встановлення режиму у питаннях користування технікою.

У разі істинної міопії дітям показані окуляри, що коригують, або нічні (ортокератологічні) лінзи, а також апаратні методи лікування.