Блефарохалазіс

Блефарохалазіс — це стан, який супроводжується розвитком великої кількості шкірних складок над верхньою повікою. Такі зміни відбуваються, якщо шкіра верхньої повіки атрофується — вона втрачає тонус і еластичність, через що поступово збирається у склади. При цьому причин такого захворювання може бути безліч, воно відноситься до генетично детермінованих, так як може виявлятися у близьких родичів.

Враховуючи, що таке блефарохалазіс, люди, які страждають на цю хворобу, зазнають цілого ряду труднощів. Крім естетичних особливостей, таке нависання може призводити до погіршення зору, змін вироблення слізної рідини та інших проблем. Тому, якщо ви помічаєте характерні ознаки, краще звернутися до офтальмолога та перевірити стан зорового аналізатора.

Причини та симптоми

Крім генетичної схильності виділяють безліч причин, які можуть призвести до розвитку блефарохалязису. Серед них:

1. Індивідуальні особливості шкіри. Так, якщо у людини від природи знижено тургор та еластичність шкірних покривів, велика ймовірність, що з віком вони будуть прогресивно знижуватися. Тому ризик розвитку нависання збільшиться.
2. Літній вік. З часом будь-яка шкіра стає більш тонкою і не такою еластичною, легше збирається в складки та зморшки. Тому у літніх пацієнтів (особливо жінок) ризик формування цієї патології вищий, ніж у молодих.
3. Тривалий набряк шкіри. Така ситуація спостерігається при захворюваннях серця та нирок, а також при тривалих алергічних реакціях, що супроводжуються набряком Квінке. Надмірна кількість міжтканинної рідини накопичується в тканинах обличчя, погіршуючи їхню трофіку, після чого шкірі важко повернути свою звичайну еластичність.
4. Носіння певних прикрас. Пірсинг в області верхньої повіки обтяжує і розтягує її, через що шкіра поступово стає в’ялою. Особливо це стосується людей похилого віку.
5. Декоративна косметика. Йдеться про нанесення декількох шарів блискіток (або тіней із блискітками), туші. Все це, як і пірсинг, обтяжує верхню повіку.
6. Перманентний макіяж. Введення в шкіру повіки пігменту може порушити його трофіку та структуру шкіри. До того ж, виникнення алергії та набряку в момент нанесення татуювання також збільшує ризик розвитку блефарохалязису.
7. Ятрогенний вплив. Іноді при виконанні певних косметологічних процедур (у тому числі лазерних) можлива зміна характеристик шкіри та формування нависання.

Також блефарохалазіс може бути не самостійним захворюванням, а супутнім симптомом. Так, при синдромі Лаффера-Ашера, крім нього спостерігаються ендокринні порушення, зміни губ та інші симптоми.

Точну причину нависання у кожної людини визначити досить складно, проте в більшості випадків лікування буде однаково успішним.

Симптоми блефарохалазису можуть включати:

• опущення верхньої повіки — такий стан називається «птоз»;
• блефарофімоз — патологія, при якій повіки практично закриваються, а їх розміри значно зменшуються у всіх напрямках;
• проптоз — помітне випинання очного яблука.

Також присутня певна місцева симптоматика — почервоніння кон’юнктиви та повік, незначне зниження зору, сухість очей або сльозоточивість.

Основні види блефарохалазису

В основному існуючі класифікації блефарохалазісу відображають особливості його перебігу. Так, він протікає у три стадії:

1. Рання. Характерна симптоматика все ще відсутня, але одна з наведених вище причин вже діє на око. Тому тканина повіки поступово починає стоншуватися і атрофуватися.
2. Гостра. Супроводжується появою характерних симптомів — почервоніння очей, погіршення зору, набряку повік. Спостерігається птоз, проте ускладнення досі відсутні.
3. Пізня. Атрофована повіка продовжує нависати, через що описані симптоми можуть посилюватися. Однак поступово інтенсивність клінічної картини знижується і посилюється лише у періоди рецидивів. Очне яблуко може сплощуватися і западати чи, навпаки, вичавлюватися з очної щілини.

Блефарохалазіс нижніх повік зустрічається вкрай рідко — найчастіше патологія вражає верхні повіки. Блефарохалазис верхньої повіки може бути двостороннім або одностороннім, залежно від поширеності патологічного процесу.

Як лікувати блефарохалазіс?

Перш ніж призначити лікування блефарохалазису, лікарі повинні провести відповідну діагностику. Для встановлення діагнозу, окрім візуального огляду, можуть виконуватися:

• візометрія;
• комп’ютерна рефрактометрія;
• периметрія;
• біомікроскопія ока;
• тонометрія.

Після уточнення ступеня тяжкості, локалізації та поширеності процесу офтальмологи підбирають конкретне лікування для пацієнта. Консервативні методи в цьому випадку не будуть достатньо ефективними, тому єдиний відповідний метод терапії при блефарохалазісі – операція.

Можуть виконуватися такі процедури:

1. Блефаропластика. Це оперативне втручання, яке передбачає висічення зайвих атрофованих тканин. Так вдається повернути верхній чи нижній повіці її нормальний розмір.
2. Резекція м’яза-леватора. В умовах блефарохалазису м’яз, який у нормі піднімає верхню повіку, розтягується і перестає коректно виконувати свої функції. Тому лікарі висікають його частину, щоб підняти верхню повіку на нормальну висоту.
3. Бічна кантопластика. Через формування блефарохалазису часто змінюється форма очей, зокрема, опускаються куточки. Тому лікарі відновлюють їхню природну локалізацію, формуючи правильний розріз очей.
4. Відновлення анатомічно правильного положення слізної залози. У процесі прогресування хвороби вона може опускатися нижче, і лікарі фіксують її у фізіологічній позиції.

Будь-які операції проводяться тільки на тій стадії, коли відсутні виражені клінічні прояви (почервоніння, набряк, сльозотеча). Тому лікування завжди призначається у період між загостреннями. При цьому воно проводиться амбулаторно під місцевою анестезією.