Блефарит

Блефарит – це група захворювань, що в своїй основі мають запалення краю повік. Як правило, патологічний процес поширюється на обидва ока, що пов’язано з переважно інфекційною природою.

На війний край відкриваються протоки мейбомієвих залоз. Вони відносяться до категорії сальних, виробляють ліпідний секрет, який змащує край повік, не дозволяючи їм пересихати. У нормі протоки цих залоз відкриті і вільні, що дозволяє кожному салу безперешкодно залишати їх.

У разі закупорки вивідних проток виділяється секрет накопичується в них, викликаючи запалення навколишніх тканин. Аналогічні зміни відбуваються, коли у мейбомієвих залозах відбувається розмноження патогенних мікроорганізмів.

! Хронічний блефарит є постійним джерелом інфекції в ділянці очей, що може провокувати супутній розвиток кон’юнктивітів, кератитів та халязіону. Тому всі випадки виявлення даної патології вимагають адекватної терапії.

Причини та симптоми блефарита

У разі такого захворювання, як блефарит, причини можна розділити на дві великі групи – інфекційну природу та неінфекційну. Перша група виникає, як правило, у разі порушення гігієни очей — розтирання їх брудними руками, залишення навколо очей косметики довше за визначений термін, використання неякісних косметичних засобів, недостатній догляд за шкірою обличчя.

Запалення повік може бути викликане бактеріями, вірусами та патогенним грибком. Збудниками, що найчастіше зустрічаються, є стафілококи і демодекс, які в нормі знаходяться на поверхні людської шкіри.

Інфекційні агенти можуть також потрапляти в мейбомієві залози та війкові фолікули з хронічних осередків інфекції в організмі.

Блефарити можуть мати алергічну природу, що часто виникають на тлі метаболічних порушень. До останніх відноситься, наприклад, себорейний блефарит.

Клінічно ця хвороба проявляється місцевою симптоматикою. До неї належать такі ознаки:

виражена набряклість уражених повік, їх почервоніння та болючість при пальпації;
постійне відчуття печіння або сверблячки;
відчуття дискомфорту, піску та стороннього тіла;
наявність білуватих або жовтуватих виділень по зовнішньому або внутрішньому краю, протікання їх і скупчення в куточках очей;
склеювання вій між собою, їх випадання, зміна напряму їх зростання;
утворення скоринки на війному краї;
склеювання повік між собою після сну;
у деяких випадках (себорейний блефарит) можливе утворення лусочок між віями;
у випадках гнійних форм – виразки на місці запалення.

Описана симптоматика й у гострих блефаритів. Через супутнє подразнення рогівки та кон’юнктиви може спостерігатися легка світлобоязнь та компенсаторна сльозотеча.

Хронічні форми мають схожу симптоматику. Як правило, перебіг даної патології млявий, вона схильна до рецидиву. Відсутній виражений больовий синдром. Супроводжується рубчиками на місці виразок, що епітелізуються, що призводить до деформації зовнішнього краю і косметичних дефектів – випадання вій і зміни напряму їх зростання.

Основні види блефариту

За тривалістю та ступенем виразності дане захворювання класифікується на гостру та хронічну форму. Залежно від локалізації патологічного процесу виділяють такі варіанти:

передній – локалізується по передньому краю, вражає фолікули, область основи вій;
задній – запальний процес торкається мейбомієвої залози;
кутовий – уражені куточки очей.

З перерахованих форм найнебезпечнішим є задній. При закупорці вивідних проток може розвиватися кісти та абсцеси залоз. Виділення, потрапляючи в кон’юнктивальний мішок, можуть викликати кератити та кон’юнктивіти.

Відповідно до клінічних проявів та етіології виділяють такі варіанти:

Гнійний блефарит. Викликається бактеріями, часто протікає у виразковій формі. Саме він деформує повіки, період одужання може супроводжуватись утворенням рубців.
Демодекозний. Демодекс в нормі виявляється на шкірних покривах, проте при надмірному розмноженні та активності може закупорювати протоки сальних залоз.
Себорейний. Він же називається лускатим. Виникає і натомість метаболічних порушень. Також впливає на зростання та випадання вій.
Алергічний. Рідкісна форма. Виявляється сильним почервонінням, набряклістю та вираженим свербінням.

Як лікувати блефарит?

Основна терапія залежить від виявленого збудника та симптоматики.

У дорослих

Етіотропне лікування спрямоване на знищення причини патологічного стану:

при виявленні гнійного (бактеріального) блефариту призначаються антибактеріальні препарати, яких чутливий виділений збудник;
якщо причиною захворювання став демодекс, призначаються протикліщові мазі та краплі;
у разі алергічного варіанта необхідно мінімізувати контакт з алергеном.

Патогенетична терапія необхідна для усунення запального або алергічного процесу:

прийом таблетованих антигістамінних засобів для зниження набряклості, свербежу та відчуття стороннього тіла в оці;
кортикостероїди в краплях як сильнодіючий місцевий протизапальний;
препарати, що покращують епітелізацію тканин при виявленні виразок.

У період лікування рекомендується відмовитися від косметики та уважно стежити за гігієною уражених ділянок.

У дітей

Терапія блефариту в дитячому віці не відрізняється від проведеної для дорослих, проте слід особливу увагу приділяти питанням гігієни. У дитячому віці також важливо не допускати рецидивів інфекції через брудні руки.