Амбліопія

Амбліопія – це один з різновидів порушення бінокулярного зору, що не супроводжується первинними змінами очного дна.

Це захворювання досить рідкісне – воно зустрічається у 2% населення. Вражає людей різного віку, проте найчастіше в дитинстві через недостатню корекцію супутніх патологій.

Друга назва описаної хвороби – “ефект лінивого ока”. В нормі світлові промені фокусуються на сітківці, формуючи нервові імпульси, що обробляються у центральному відділі зорового аналізатора. Кінцеве зображення формується виходячи з інформації, отриманої з двох рецепторних полів. Так формується бінокулярне бачення, що передбачає сприйняття глибини, обсягів та відстаней.

У разі наявності патологій рефракції, при яких гострота сильно відрізняється у двох очах, інформація, що надходить з одного з них, не в змозі сформувати чітке зображення. Головному мозку доводиться докладати зусиль, щоб розшифрувати інформацію такого роду, тому зрештою він виключає хворий орган із роботи, не сприймаючи його сигнали. Це дозволяє людині бачити предмети чітко, проте бінокулярне бачення страждає, а гострота зору ураженому боці падає ще більше.

Відсутність своєчасної діагностики та терапії такого відхилення може призвести до розвитку косоокості та критичного погіршення акомодаційних здібностей.

Причини та симптоми

Чинником ризику виникнення цієї хвороби є генетична схильність. У дітей, батьки яких страждають на амбліопію, ймовірність виникнення її вище, ніж у людей з необтяженою спадковістю.

Основними причинами, що призводять до розвитку цієї патології, є:

1. Анізометропія. При значній різниці показника гостроти зору у двох очах може спостерігатися відключення органу із сильною міопією чи гіперметропією.
2. Косоокість. У цьому випадку дана патологія є ускладненням основного захворювання, так як очне яблуко, що косить, не може передавати в мозок необхідну інформацію.
3. Односторонній птоз, катаракта. При цьому порушується проходження світлових променів крізь оптичні середовища, що призводить до неспроможності органу.
4. Запущені наслідки ушкоджень рогівки. Рубці, інфільтрати та виразки рогової оболонки також перешкоджають виконанню зорової функції.

Слід уточнити, що зазначені патологічні стани призводять до розвитку синдрому «лінивості» тільки в тому випадку, якщо тривалий час не коригувалися. Розвиток амбліопії – тривалий процес, і його часто можна уникнути чи зупинити, якщо своєчасно проводити терапію основних захворювань.

На ранніх стадіях даного патологічного процесу пацієнти не відзначають жодних симптомів, оскільки головний мозок не опрацьовує «неякісні» сигнали. Якість отриманого зображення залишається високою, спостерігається лише легка стомлюваність у процесі дня.

Надалі, коли зір практично перестає бути бінокулярним, відзначаються такі симптоми амбліопії:

• запаморочення та головний біль через перевтому зорового аналізатора;
• швидке настання втоми під час роботи з дрібними предметами;
• періодичні втрати координації, труднощі у взаємодії з предметами через неправильне трактування відстаней та обсягів;
• довгі спроби сфокусувати погляд на якомусь предметі.

Зовні подібне захворювання проявляється лише ознаками втоми — почервоніння кон’юнктиви, пересихання та різь в очах, примруження та розтирання їх пальцями. Ці ознаки особливо важливі для діагностики в ранньому дитячому віці. Вони допомагають запідозрити патологію, що розвивається.

Основні види амбліопії

За часом виникнення дана патологія поділяється на вроджену та набуту. Однак клінічно значущою є етіологічна класифікація, яка поділяє всі різновиди синдрому «лінивості» на первинні та вторинні. Первинні пов’язані безпосередньо з роботою органу зору, і до них відносять такі варіанти:

• рефракційний – виникає на тлі міопії, що тривало існувала, або гіперметропії (одностороння і двостороння, симетрична і асиметрична);
• дисбінокулярний – розвивається на тлі наявної косоокості;
• змішаний – коли є комбінація зазначених патологій.

Вторинна амбліопія проявляється внаслідок порушення в роботі інших систем:

• неврогенні – виникають через ураження зорового нерва різного походження або порушень у роботі центральної нервової системи;
• істеричні – виникають і натомість сильних тривожних розладів;
• обскураційні – спостерігаюся, коли є перешкода для проходження світлових променів до сітківки;
• ністагмічні – якщо спостерігається ністагм, око не в змозі сфокусуватися на якомусь предметі і брати участь у передачі інформації в головний мозок.

Найбільш несприятливий варіант – комбінація кількох зазначених патологій.

Прийнято також виділяти кілька ступенів синдрому «лінивості» залежно від зниження гостроти зору:

• дуже слабка – до 0,8-0,9 діоптрій;
• слабка – 0,5-0,7 діоптрій;
• середня – 0,3-0,4 діоптрії;
• висока – 0,05-0,2 діоптрії;
• дуже висока – до 0,04 діоптрії.

Перший ступінь, як правило, протікає безсимптомно, якась клінічна симптоматика відзначається починаючи з другого ступеня, разом з більш значним зниженням функціональних здібностей.

Як лікувати амбліопію?

Лікування цієї патології залежить від ступеня тяжкості та етіології.

У дорослих

Проводиться апаратне тренування окорухових м’язів, якщо причиною хвороби є косоокість або вона почала розвиватися на тлі синдрому «лінивості». Носіння правильно підібраних лінз змушує головний мозок відновити аналіз сигналів, що надходять із ураженої сторони.

Надалі проводиться корекція міопії чи гіперметропії лазерними чи хірургічними методами, оперативне лікування страбізму (якщо воно потрібне), терапія основних захворювань (наприклад, заміна кришталика при катаракті, усунення птозу).

У дітей

Проводиться оклюзійне лікування – здорове око закривається пов’язкою. Це стимулює правильну роботу окуломоторних м’язів та акомодаційного апарату, що дозволяє покращити гостроту зору. У легких випадках подібної терапії в сукупності з апаратним лікуванням та спеціально підібраними лінзами достатньо для одужання. Якщо є косоокість, і вона не коригується консервативними методами, після 4 років проводять оперативне втручання. При міопії або гіперметропії, які погано піддаються корекції, використовують нічні ортокератологічні лінзи або окуляри. Лазерне лікування проводиться після досягнення 18 років.